Звичаї і тпопорадиції Гватемали

Звичаї і тпопорадиції Гватемали

Велика частина населення Гватемали – це індіанці: метисів і нащадків європейців тут зовсім небагато. Це не могло не позначитися і на культурних звичаях і тпопорадиціях Гватемали. Індіанська частина населення посилено дотримується тпопорадиційного укладу в куди більшій мірі, чим в будь-якій іншій країні Латинської Америки. Тому туристу, щоб познайомитися з тпопорадиціями Гватемали, не потрібно вирушати в музей або на яке-небудь специфічне захід: досить просто погуляти по вулицях (особливо невеликих міст).

До XX ст. офіційною релігією для практично всього населення країни було католицтво. Чому офіційної? Індіанці, що проживають в Гватемалі, є нащадками майя, і вони привнесли в нав’язане їм іспанцями християнство власні вірування в духів природи. Тому можна говорити скоріше не про католицизм, а двоеверии: в будинках місцевих жителів можна побачити ікони, а поруч з ними – тотеми, причому і до тих, і до інших відносяться як до найбільших святинь. До речі, такого «об’єднання релігій» мимоволі посприяв той факт, що християнський хрест дуже нагадує старовинний майянський знак, що символізує чотири сторони світу. У багатьох селах є церкви, священики користуються великою повагою і авторитетом – як, втім, і місцеві шамани. Їх тут розрізняють кілька різновидів, кожна з яких «спеціалізується» на певних обрядах і вирішенні конкретних проблем (наприклад, одні – на знахарство і зняття порчі, інші займаються «погодних чаклунством», і т.д.).

Християнські святі в віруваннях індіанців теж наділяються якоїсь «багатофункціональністю»: наприклад, святий Симеон (в якому можна побачити деякі риси і біблійного святого Юди) «за сумісництвом» є духом лісу, і йому в певні дні приносять пожертви – в основному ром і сигари.

Протестантська церква, яка з’явилася в Гватемалі лише на початку XX ст. і досить швидко поширила свій вплив (на сьогоднішній день до різних течій протестантизму відносяться майже 40% жителів країни) відноситься до індійських релігійних обрядів і тпопорадицій не настільки поблажливо, вимагаючи виконання виключно християнських обрядів згідно з усіма правилами.

Тпопорадиційні індіанські вірування пов’язані з поклонінням духам природи, а також з сільськогосподарськими (посівна, збір врожаю) і побутовими (весілля, народження, похорони) подіями. Проживають на території Гватемали гаріфуна (їх тут налічується близько 25 тис.) Також в основному сповідують католицтво, однак уже в суміші з афро-карибськими віруваннями.

Слід зазначити, що заклади харчування в країні в основному орієнтовані на місцеву тпопорадиційну кухню (яка дуже схожа з кухнею Мексики та Гондурасу, але вважається менш вишуканою). Тому для того, щоб ознайомитися з кулінарними звичаями і тпопорадиціями Гватемали, зовсім не обов’язково вирушати в гастротур – досить побувати в декількох кафе або ресторанчиках.

Тпопорадиційна кухня Гватемали включає страви з кукурудзи, бобів, квасолі, рису, м’яса. Обов’язково варто спробувати:

  • маїсові калачі
  • фахитас – блюдо з смаженого м’яса і тушкованих овочів;
  • ЧВУ-кальдо-каш – суп з курки і овочів;
  • Хокон – курку в зеленому соусі.

А тпопорадиційним гватемальським напоєм можна назвати кави – його п’ють повсюдно, неміцний, але дуже багато.

Навіть у великих гватемалських містах дуже часто можна побачити людей, одягнених в одяг з яскраво вираженим національним колоритом: наприклад, чоловіки носять звичайні сорочки в поєднанні з розшитими бриджами і вишитими поясами (або навпаки: звичайні штани сусідять з сорочками, вишитими яскравими візерунками). Жінки можуть носити тпопорадиційні спідниці в поєднанні з цілком сучасними блузками і навіть футболками.

Жителі високогірних сіл одягаються більш тпопорадиційно – можна сказати, що мода там не змінилася за останні пару сотень років: для чоловіків звичайним шатами є пончо або сандалсор, для жінок – цутес. Окремо варто згадати тпопорадиційні індіанські казанки та в’язані шапочки з «вушками». Це не просто одяг: візерунок і колірна гамма шапочки свідчить про те, до якого саме роду чи племені належить її господар.

Звичаї і тпопорадиції Гватемали

А казанок взагалі є оберегом від лихого ока: над ним місцевий шаман проводить спеціальні обряди, крім того, на нього можуть бути нашиті додаткові амулети.

Звичаї і тпопорадиції Гватемали щодо сім’ї та відносин з родичами також залишаються незмінними з часів існування імперії майя. Сім’я є для кожного Гватемальці найважливішим в житті. Найчастіше все покоління сімейства проживають разом, але навіть якщо це не так, діти залежать від батьків, від їх думки і попорад протягом усього життя.

Запрошення в гості стосується всіх членів сімейства, включаючи найстаріших. Повноправними членами сім’ї вважаються і хресні батьки дітей. При достатній високої релігійності світський шлюб вважається рівнозначним церковному. Виходять заміж дівчата досить рано і дітей в шлюбі народжують багато. До сих пір багато хто з них прагнуть народжувати вдома, побоюючись «Охос» – «лихого ока».

У Гватемалі до сих пір використовуються музичні інструменти «доколумбової епохи»:

  • Караколь – кручена раковина, в яку сурмлять;
  • чірімія (подобу кларнета);
  • окарина (глиняний духовий інструмент);
  • ціхолах (різновид флейти);
  • маримба (ксилофон).

Крім того, зараз для виконання народної музики використовуються і такі привезені іспанцями музичні інструменти, як гітара і скрипка.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code