Казка про лисицю, ходила в Єрусалим

Казка про лисицю, ходила в Єрусалим

Було то чи не було, жила або НЕ жила, а була на світі одна лисиця. Ось йде раз лисиця, а назустріч їй півень. – Здрастуй, півень! – Здрастуй, лисиця! – Куди йдеш, півень?

– Нікуди, – говорить півень. – У мого господаря тридцять або сорок курей, а я один півень серед них. Ось мій господар все твердить та твердить: «Постарів цей півень, не годиться більше для курей – доведеться його зарізати. Заріжу-ка я його завтра ». Що ж робити? Довелося втекти. Вирішив жити в поле. А ти куди йдеш, лисиця?
– Я йду в Єрусалим. Хочу стати святою.
– Візьми мене в товариші.
– Добре, – відповідає лисиця.

Пішли. Чи багато йшли, хіба мало, тільки зустріли гусака.
– Здрастуй, гусак!
– Здрастуйте, лисиця і півень!
– Куди йдеш, гусак? В якій ти біді?
– Ех, ех! Куди мені йти? – відповів гусак. – Виростив я господареві дванадцять гусенят, кожен з них завбільшки з мене. А господар каже: «Постарів наш гусак, гусенят залишимо, а його заріжемо і засмажити». Ось я і втік. Доведеться жити в поле.

Лисиця каже:
– Ми йдемо в Єрусалим, йди з нами, товаришем будеш.
– Дуже добре. пішли втрьох.

Чи багато йшли, хіба мало, а назустріч їм шуліка.
– Здрастуй, шуліка!
– Здрастуйте, лисиця, півень і гусак! Куди прямуєте?
– Йдемо в Єрусалим для порятунку душі.
– Візьміть мене в товариші.

Пішли. Йдуть, а назустріч їм птах-дудак.
– Здрастуй, дудак !
– Здрастуйте, лисиця, півень, гусак, шуліка! Куди йдете?
– В Єрусалим, для порятунку душі.
– Візьміть мене в товариші.
– Дуже добре.

Пішли. Чи багато, хіба мало йшли, приходять до лисячій норі.
– Ось ми вже і в Єрусалимі. Увійдемо і почнемо молитися, – каже лисиця. Увійшли всі в нору. Лисиця стала біля виходу, покликала півня.
– Читай, півень, молитву для порятунку душі. Півень від порадості став горланити. А лисиця йому:
– Тут молитися, звичайно, я дозволила, але як смієш ти горланити своє «ку-ку-рі-ку» опівночі, коли я підходжу до курника, і будити своїм криком людей, залишаючи мене з порожнім шлунком? – сказала так лисиця, відірвала півневі голову і поклала в сторонку

Потім покликала лисиця гусака.
– Іди, гусак, сюди. підійшов гусак.
– Як смієш ти після півночі реготати годинами, даючи знати людям, що я підходжу до курника, і залишати мене з порожнім шлунком? – відірвала і йому голову.

покликала шуліки.
– Іди і ти сюди. Коршун підійшов.
– Ах ти, безсоромна тварюка, – сказала лисиця, – як ти смієш вбивати курчат у бідної вдови?
З’являєшся і хапаєш всіх, а я ні з чим залишаюся! – відірвала і йому голову.

Покликала лисиця Дудаков. Дудак каже:
– Навіщо тобі є мене? Коли не з’їси, я тобі відплачу – і наїсися ти у мене, і насмієшся, і набігає так, що не забудеш.
– Добре, – відповіла лисиця. Повів за собою дудак лисицю.

Казка про лисицю, ходила в Єрусалим

Йдуть, а назустріч їм баба несе мужикам обід в поле. Сів дудак на дорозі.
– Добре б ‘зловити цю птицю, – сказала баба, – попорадувала б хлопців. – Поставила баба миску на дорозі і погналася за Дудаков. А він полетів повільно, низько і відвів її далеко в сторону.

Тим часом підбігла лисиця, перевернула миску і наїлася досхочу. Прийшла баба, сплеснула руками і закричала:
– Горе мені, щоб очі мої осліпли, про який камінь мені вдаритися, чим мужиків нагодую?
– Ну як, лисиця, наситилася ти чи ні? – запитав дудак лисицю.
– наситити, та ще й як – ніколи в своєму житті я так не їла. Я цього не забуду і добре тобі відплачу.
– Раз так, давай зараз посміємося гарненько.

Повів дудак лисицю і привів її до однієї церкви. У церкві стояли два лисих ченця. У обох в руках палиці. Підлетів дудак і сіл на голову одному. Інший розгнівався:
– Ах ти, негідна птах! – змахнув палицею, щоб вбити Дудаков, але дудак спурхнув, палиця вдарила по ченцеві і розсікла йому лису голову.

Тоді дудак сіл на голову иншого ченця, монах з розбитою головою розлютився, розмахнувся, бажаючи вбити птицю, але та знялась, і палиця расшібла лоб иншого ченця. А лисиця сміється, сміється, до упаду сміється.
– Чи добре ти посміялася, лисиця? – запитує дудак.
– Сміялася, та ще й як, ніколи в житті так не сміялася.
– Ну добре, тепер підемо побігаємо. Повів дудак лисицю, посадив її під бур’ян.
– Тут почекай, скоро побіжиш.

Відійшов дудак, бачить – мисливці з гончими собаками йдуть на зайця.
– Ідіть сюди, я вам покажу хорошого звіра, – закричав дудак і підвів їх до лисиці.
– Ну, лисиця, настав час побігати, що сидиш? Вставай і біжи. Побачила лисиця гончих, схопилася і помчала в поле.
– Ах, ах, перехитрив ти мене, дудак! Сама ж я винна – не відірвати тобі першому голову.
А вже що зробили гончаки з лисицею, самі здогадайтеся.

Мор там, бенкет тут,
Висівки там, а мука тут.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code